Ред.: Аверкіна Любов
Пластик негативно впливає на наше довкілля і, можливо, навіть на наше здоров’я. Раніше ми писали, що американські дослідники виявили накопичення шматочків мікропластику в усіх органах у мишей. Наявність цих часточок мікропластику також супроводжувалася поведінковими змінами, схожими на деменцію у людей, а також змінами імунних маркерів у печінці та мозку.
Мікропластиком називають всі пластмасові частинки розміром менш як п’ять міліметрів. Такі крихітні пластмаси часто зустрічаються в косметичних та гігієнічних засобах як абразиви (наприклад, у зубних пастах чи гелях для душу), але ще частіше вони є уламками більшого шматка пластику. Одним із найважливіших джерел мікропластику є наш звичайний одяг із синтетичних матеріалів. З кожним пранням у каналізацію вимиваються десятки тисяч маленьких ворсинок пластикових ниток, що врешті потрапляють в природне середовище. Одне з останніх досліджень показало, що за останні приблизно 70 років людство вимило з одягу в довкілля понад п’ять мільйонів тонн пластикових мікроволокон. Розмір часточок нанопластику вимірюється в нанометрах, мільйонних частках міліметра.
В новому дослідженні Команда під керівництвом дослідників з Університету Дьюка в США вивчила зв’язок між нанопластиком (а саме наночастинками полістиролу) і зі змінами в білках мозку, пов’язаних із певними типами деменції, включаючи хворобу Паркінсона, а саме з білком альфа-синуклеїном.
Накопичення аномальних форм цього білка раніше спостерігалося в мозку людей з хворобою Паркінсона.
У трьох різних типах експериментів – у розчинах, у клітинах, культивованих у лабораторії, і на мишах, генетично модифікованих таким чином, щоб мати схильність до розвитку захворювання, схожого на хворобу Паркінсона – присутність пластику притягувала надзвичайно великі згустки альфа-синуклеїну.
Особливий інтерес викликали тісні хімічні зв’язки, що утворюються між наночастинками полістиролу та білком альфа-синуклеїну, особливо в клітинних лізосомах , де відбувається утилізація відходів.
Тут є докази того, що пластик перешкоджає природному процесу очищення нейронів, що знову вказує на хворобу Паркінсона та подібні їй хвороби.
Перш ніж забігати вперед, слід зазначити, що це все ще ранні відкриття, і жодних тестів на людях ще не проводили. Зв’язок між нанопластиком та альфа-синуклеїном ще не з’ясований, як і зв’язок між конгрегацією альфа-синуклеїну та деменцією.
Варто зазначити, що вважається, що альфа-синуклеїн відіграє важливу роль у підтримці здоров’я нейронів мозку – проблеми починаються лише тоді, коли він стає деформованим або неправильно складеним. Однак визначити, чи є це причиною чи симптомом таких захворювань, як хвороба Паркінсона, виявляється складно.
Це дослідження показує, що нанопластик впливає на рівень білка. Наступним кроком є придивитися ближче, і для цього можуть знадобитися нові технології, які зможуть краще контролювати рівень пластику та його хімічну взаємодію в найменших масштабах.
Проте, ми вже точно знаємо, що більшість із нас уже носять із собою мікроскопічні частинки пластику у своїй крові. З’ясування того, як це впливає на наше здоров’я, стане важливою сферою досліджень у найближчі роки.
«У той час як мікропластикові та нанопластикові забруднювачі уважно вивчаються на предмет їх потенційного впливу на рак та аутоімунні захворювання.дивовижний характер взаємодій, які ми можемо спостерігати в наших моделях, свідчить про необхідність оцінки збільшення нанопластичних забруднювачів на хворобу Паркінсона та деменцію. ризик і прогресування»
Інше дослідження, проведене нідерландськими й швейцарськими науковцями показало, що нанорозмірний пластик може порушувати міграцію та виживаність стовбурових клітин в ембріонах. У їхніх дослідах з ембріонами курчат забруднення організму нанопластиком (фрагментами пластику полістирену) призвело до важких патологій розвитку, зокрема серця та судин. Вплив нанопластику виявився дозозалежним і проявлявся у різних порушеннях розвитку, найважчі з яких спричинялися найменшими наночастинками розміром 25 нанометрів. Причина патологічних змін виявилася у прикріплюванні нанопластику до стовбурових клітин нервового гребеня, які дають початок різноманітним тканинам в організмі. Забруднювач перешкоджає їхній міграції та виживаності, спричиняючи вади розвитку.
До речі, в світі вже є описана хвороба, пов’язана саме з пластиком. Її назвали пластикоз. Вона уражає морських птахів і пов’язана безпосередньо з поїданням пластику, що викликає ураження і рубцювання слизової оболонки шлунка та кишківника.
За матеріалами: ScienceAlert та Nauka.ua
